Мотивація: що нас рухає і як це впливає на наше життя

Слова мотивація та емоція мають спільне коріння: обидва походять від латинського motere, що означає рухатися. Мотиви ведуть нас до задоволення та допомагають нам подолати труднощі. Коли ми мотивовані, ми почуваємося краще. Як сказав один вчений, "Природа перетворює те, що їй потрібно, у задоволення, щоб ми це зробили." Мотиви вказують, де лежать задоволення. Але коли йдеться про досягнення наших цілей, ми часто стикаємося з перешкодами. Коли ми стикаємося з ними, мотиви підштовхують нас далі, спрямовуючи імпульс до лівої префронтальної зони нашого мозку, щоб нагадати нам про приємні відчуття, які чекають нас після досягнення цілі. Це допомагає нам витримати важкі часи.

Люди, чи емоційні налаштування більше залежать від лівої префронтальної зони, загалом більш позитивно налаштовані. Однак, як зауважив нейробиолог Річард Девідсон, вони часто схильні до гніву, особливо якщо щось заважає їм досягти важливої цілі. Вони роздратовані та роздратовані - і це добре, бо їхня енергія мобілізована, і вони зосереджені на подоланні труднощів і продовженні руху до цілі. З іншого боку, активація правої префронтальної зони діє як гальмо - коли стикаються з труднощами, такі люди легше здаються. Вони загалом не схильні до ризику, навіть обґрунтованого ризику, обережно та розсудливо. Їхня мотивація низька, вони більше хвилюються, бояться та пильнують.

Девід Макклелланд запропонував три основні мотиватори: потреба у владі, потреба в приналежності та потреба в досягненні. Потреба в досягненні може призвести до роботахолізму та занедбання особистого життя. Деякі люди стають справжніми роботахоліками, зосередженими на робочих цілях, і перестають жити повним життям. Це можуть бути студенти, які засиджують підручники в надії на максимальні бали по всіх предметах, успішні менеджери, які працюють 18 годин на день, та інші перфекціоністи.